Виставка Валер’яна Федоряка «7 яблук для Попелюшки» у місті Івано-Франківськ

Алегорична преамбула зрозуміло, що опосередковано окреслює зміст та тематику представленої на огляд глядачеві виставки. Так само, як яблуко має пряме відношення до Білосніжки, а не до Попелюшки у відомій світовій байці, а тут їх аж сім.

Так само орієнтовно існують стосунки між простором набутим, напрацьованим попередніми генераціями митців Галичини, а саме Гуцульщини, Бойківщини та інших етно-регіонів та простором мистецьким сучасних світових тенденцій загалом. Тобто, іншими словами, ніяких стосунків.

Зрозуміло, що багато митців з нашого краю приймають участь в багатьох міжнародних виставках,
бієнале, перфомансах . Але… це не є презентація нашого багатовікового творчого доробку, або як модно сьогодні казати бекграунду. Адже творчий період Ван Гога на о. Таїті ніхто не називає таїтянським мистецтвом.

Отже, вище окреслений, статус кво нашого мистецького простору вимагає поступальних кроків.
Буйний цвіт промислів декоративно-прикладного мистецтва наших етнорегіонів відцвів у бурхливих 90-х роках минулого століття. Після чого наступило затишшя у поступальному розвитку. Потрібне концептуальне переосмислення спадщини, щоб представити на новітньому рівні серед інших не менш потужних творчих горизонтів націй та народів. Інакше наш духовний простір буде затерто десь між англо-саксонським та угро-фінським світом. Поглинання та асиміляція призведе до стандартизаціі, ми втратимо свою самоідентифікацію.

Наразі етно-мистецька спадщина Карпат спить, або ж дрімає в кращому випадку. Період малювання копичок сіна, період гарний, період пишний, але період минулий, пройдений. Представлені мною твори, це спроба показати, що ми є складовою цивілізаційного творчого простору, як частини світової глобалізації культури.

Наша спадщина, що зафіксована в певній геометричній символіці, знаках – промовляє до нас, наче передає свій накопичений досвід. Нам потрібно його прочитати, а значить проаналізувати, додавивши свій внесок. Передати наступним генераціям та показати іншим свою самоідентичність. Таким чином самореалізовуючись в творчих горизонтах, наш генезис не буде затертий поміж іншими спадщинами націй та народів.