Виставка живопису Оксани Тригуб-Мілашевич "Дотик глибини" у місті Івано-Франківськ

Оксана Тригуб-Мілашевич народилась в місті Горлівка Донецької області. По лінії мами всі родичі –сербської крові, звідки і родинне прізвище - Мілашевич.До малювання любов зародилась ще змалечка, але батьки не дуже вірили в цей хист і тому наполягли на економічній освіті…Отримавши диплом економіста ДонНУ (Донецький Національний Університет), жага до пригод привела до міста Харкова, в якому з захопленням подобалося вчитись на журналіста у ХНУ (Харківському Національному Університеті), працювати ріелтором в юридичній компанії "Лука" та бути закоханою у кожну мить.Після цього було ще багато цікавих зустрічей та пригод, бо друга освіта відкрила двері для роботи радіоведучої на хвилях донецької радіостанції "Класс". Далі - бути ведучою та помічником режисера святкових міських концертів, займатись театральною справою та їздити з театральною студією на фестивалі до Миколаєва.У певний момент кохання перевернуло її життя, черговий раз щось нове мало відбуватися у місті троянд – Донецьку. У ньому народився Іванчик. Знайшлося більше часу для написання картин та освоєння секретів йоги й можливості стати успішним інструктором у цій галузі. Так було пару років, поки до себе не покликав неосяжний Київ, де було багато романтики . Мрія заснувати свою галерею картин та срібла, але цьому не судилося здійснитися.І ось останні чотири роки до себе гарно пригортає дивовижне місто Івано-Франківськ, у якому накрила неймовірна хвиля творчості.Саме тут з’явилися можливості для персональних виставок, запрошення до спілки художників, до арт-замовлень, пленерів, проведення майстер-класів для дітей, та багато цікавих захоплюючих проектів. Саме тут та зараз яскраво відбувається становлення мене - творчої особистості та успішної художниці. Був такий період, коли з картиною неможливо було розлучитися, не кажучи про те, щоб ставити якусь ціну на неї,бо в кожну з них вкладається немала частина душі, але зараз це відношення змінилося і, навпаки, дуже тішить, коли картини продаються, бо огортає хвиля вдячності та позитиву від покупців, які це теж відчувають. Тому багато картин знайшли вже собі домівки в багатьох куточках світу, а саме Америці, Аргентині, у приватних колекціях та музеях Канади, Грузії, Польщі та нашій мальовничій країні - Україні.Також хотілося б додати дуже важливий момент – а саме, підтримку, яку я впродовж життя відчувала від свого дідуся Анатолія Єгоровича Мілашевича, а зараз - і від свого чоловіка Романа, бо на мою думку, якщо в людину так впевнено вірять, незважаючи ні на що, то з такою підтримкою можна підкорити будь-яку вершину.Переважно, знаходила себе в написанні пейзажів та натюрмортів, але раз на півроку "заносить" у абстракцію, в якій яскраво можна виразити почуття, настрій і характер.Цієї весни відкрила для себе портретний жанр і перший портрет був написаний – портрет Івана Миколайчука, сцена з фільму "Тіні забутих предків" , який тепер зберігається у музеї Параджанова, що у Верховині. Наступний був портрет мами, а наразі працюю над портретом дідуся. Дідуся вже не обняти, але тим не менше, так само знаю, що він звідти, з висоти вірить в мене та допомагає! Всі свої виставки завжди присвячую чоловікові та синам.